Про школу
Історія школи
Рідна наша школа всіх зустріла з любов'ю.
Вчила жити ти нас і плекала нам долю.
Пташенята твої тут розправили крила,
Бо завжди дарувала ти надії вітрила.
Серед архітектури Брацлава, славного міста козацької звитяги, вирізняється будівля школи №1, нашої школи, яка є окрасою сучасного селища. Вона горда, велична й красива, рідна, бо вивчила, виростила, виховувала нас.
Ми згадуємо школу з теплотою в серці, бо з нею пов’язані найкращі роки життя – безтурботне дитинство та юність. Вона була для нас другою домівкою, в якій ми пізнавали життя, здобували нові знання, знаходили справжніх друзів, зустріли перше кохання. Спогади... Вони переносять нас у шкільні роки, коли ми радісні, щасливі бігаємо на перервах або зосереджено сидимо на уроках, слухаючи вчителя.
Зробимо екскурс у минуле, коли на цьому місці, де зараз школа, був міський бульвар, яким прогулювались поважні дами, а будівництво освітнього закладу планувалося лише на папері, у кресленнях і проектах.
1912 рік. Ця дата є визначною в історії Брацлава, бо на кошти земства почали споруджувати чоловічу класичну гімназію. Проект будівлі розробив італійський архітектор, на жаль, його ім’я невідоме. Місце для будівництва обирали ретельно, бо шукали місцевість, яка не затінена високими деревами й будівлями, біля якої немає шкідливих для здоров’я виробництв, щоб був зручним під’їзд – вимощена з каміння дорога і щоб була поблизу чиста вода.
Будували гімназію місцеві майстри й приїжджі з Курська. Цеглу купували на місцевому цегельному заводі Ганни Григоренко. Щоб споруда була міцною й надійною, перекриття робили з бетону, стіни мурували завтовшки один метр, кожну цеглинку клали відповідально, щоб простояла не один десяток років.
Старожили Брацлава зберегли в пам’яті імена славних майстрів-будівничих: Клим Гусляков, Іларіон Лазаревич, Пилип Праведний, Зіновій Гризлов, Денис Матлак, Семен Дончик, Дмитро Дончик. Їхня майстерність і вміння пройшли випробування часом, школі майже сто років, а її будівля міцна й надійна, як і колись.
В архіві міста Вінниці знайдено документи про відкриття чоловічої гімназії: титульна сторінка справи про відкриття Брацлавської гімназії, датована 20 липня 1914 року, оголошення про набір учнів до підготовчих класів гімназії, а також звернення в Брацлавську міську управу про публікацію оголошення в газеті «Юго-Западный край».
У 1914 році чоловіча гімназія радо зустрічала своїх перших учнів. У будівлі, крім навчальних кімнат, були житлові приміщення, в яких мешкали директор, інспектор і помічник класного наставника. Фінансування цього навчального закладу здійснювалось за рахунок міста. Ця сума становила 3000 рублів щорічно.
Міська управа обрала членів Піклувальної Ради, до складу якої входив міський голова С.М. Борковський, місцевий лісничий О.М. Хунунцев, протоієрей Григорій Григоренко, голова Брацлавської повітової земської управи А.О. Мьорман, викладач К.Д. Чистілін, в.о. викладача О.П. Лисунов, в.о. викладача М.В. Кржичковська.
3 1914 по 1917 рік директором гімназії був Михайло Миколайович Доброговський. Першими учителями були:
протоієрей Григорій Петрович Григоренко (Закон Божий);
ксьондз Сигізмунд Карлович Квасневський (Закон Божий);
Кирило Діонісович Чистілін викладав історію й латинську мову;
Олександр Памфілович Лисунов навчав учнів математики;
Микола Михайлович Онуфрійович прищеплював любов до словесності – російської і латинської мови;
Володимир Олександрович Зеленін викладав російську мову й арифметику;
Гліб Іванович Корженевський викладав географію й природознавство.
Цікавим є той факт, що почесним піклувальником цього навчального закладу був дійсний статський радник Микола Можайський, брат відомого українського конструктора Олександра Можайського.
Найбільшим за кількістю учнів був перший клас – 29 дітей. Учнівський колектив був багатонаціональним, але це не породжувало ніяких суперечок. У приміщенні гімназії на різних поверхах розташовувалися польські, єврейські, українські класи.
Учні отримували бали за поведінку, за старанність у навчанні. Сумлінно вивчали обов'язкові предмети, окрім того, займалися співами, музикою, гімнастикою. Був організований хор та оркестр балалаєчників. Велику увагу керівництво гімназії приділяло фізичному здоров’ю вихованців, тому земський лікар систематично проводив медичні огляди, перед уроками діти гралися в рухливі ігри на свіжому повітрі, охоче займались у великій гімнастичній залі.
Плата за навчання була досить високою – 30 рублів на рік. Учні, що були з матеріально незабезпечених сімей або батьки яких перебували на службі в діючій армії, звільнялися від оплати. Батьківський комітет дбав про найбідніших дітей: збирав їм грошову допомогу.
У гімназії за ініціативою директора Михайла Миколайовича Доброговського було створено батьківський комітет, який регулював навчальний і виховний процес, вирішував організаційні питання, збирав кошти в благодійний фонд.
Була велика бібліотека. Гімназисти мали змогу користуватися книгами, підручниками, довідниками, але й зобов’язані були дотримуватися певних правил: не затримувати книжки більше тижня, не губити їх, не робити позначок на сторінках, не псувати бібліотечного майна.
Існує цікавий документ про те, що у 1914 році учні Брацлавської чоловічої гімназії зібрали й зробили власними руками подарунки для солдатів діючої армії.
У серпні 1917 року Міністерством народної освіти прийняте рішення на основі прохання про відкриття в Брацлаві приватного жіночого середнього навчального закладу, а також розглядалося питання про надання цьому закладу статусу гімназії. За сприяння Піклувальної Ради, Господарчого комітету, жителів міста при чоловічій гімназії відкрили класи для дівчат.
.jpg)
Перед нами стара світлина, на якій бачимо життєрадісних гімназисток, що замріяно дивляться на горизонт свого майбутнього. Це перші випускниці класів жіночої гімназії.
Буремний вир революції пронісся і над Брацлавською гімназією. Її було націоналізовано більшовиками та передано трудовій школі під керівництво Наркому освіти. Тепер це школа, яка має два ступені навчання. І ступінь охоплював навчання дітей віком від 8 до 13 років, а ІІ ступінь – дітей від 13 до 17 років. Навчання було безкоштовним. Учні їли гарячі сніданки, вчились 7 днів на тиждень, хоча для сучасного школяра це навіть важко уявити. У суботу й неділю читали й писали реферати, готували та виконували лабораторні роботи, відвідували виставки, ходили на екскурсії. Школярі вивчали такі предмети: хімія, фізика, математика, історія, географія, рідна мова, письменство, чужоземна мова (на вибір), місцева мова.
Основна кількість дітей була з незаможних родин. Школа базувалась на класах української, єврейської та польської школи.
На базі нашої школи в далекі двадцяті роки створювалися оздоровчі табори. Віра в щасливе майбутнє була сильнішою за труднощі, які доводилося переживати – недоїдання, важка виснажлива праця, повоєнна розруха.
30-ті роки – час великих звершень і час страшних випробувань для українського народу. Не оминуло нашу школу піднесення, що перейшло в ейфорію від успіхів будівництва нового життя, і страшні репресії. Школа імені В. Затонського, так до 1937 року називалася Брацлавська перша. Очолював її Івницький, на жаль, відомостей про нього не збереглося.
Обличчя учнів 30-тих років на фото рішучі й відкриті, сповнені віри в майбутнє, в справу великого вождя. У ті страшні роки тоталітаризму діяло безжальне колесо репресій, яке перемелювало людські долі й нищило невинні життя людей. Існує інформація про те, що у той жахливий період загинуло близько десяти репресованих вчителів нашої школи.
Останнє передвоєнне фото колективу вчителів 1940 року. Ніхто з них навіть не здогадується, що через півроку більша їх частина піде на фронт захищати рідну землю від німецько-фашистських загарбників. Підуть воювати і їхні учні. Багато з них так і залишиться навіки лежати на полі бою.
Випускники 1941 року… Це діти, обпалені війною. Через півстоліття вони зустрінуться, щоб побачити один одного, згадати дитинство та юність.
Початок війни. Літо 1941 року. Румуни окупували наше місто. Приміщення школи використовували для своїх потреб – на першому поверсі була конюшня.
Довго очікували учнів спорожнілі класи. У 1944 році школа почала працювати. За учнівські парти сіли 607 дітей, у яких було велике бажання продовжити навчання.
У першій Брацлавській протягом її існування працювало багато вчителів. Розум, творчість, любов, ласку вони віддавали дітям, забуваючи про власні сім’ї, турботи і проблеми. Тому наступна наша розповідь буде про них, учителів, багатьох з яких вже давно немає з нами. У кожному з нас живе часточка їхньої душі, тепло серця, життєва мудрість.
.jpg)
Воєнний 1944 рік. Наша школа працює, навчає учнів, готує спеціалістів для фронту: телеграфісток, санітарок, телефоністів, радистів. З 1943 по 1955 рік очолює школу Касіян Лаврентійович Кішик. Докладає зусиль, щоб налагодити процес навчання, створити належні умови праці в цей нелегкий для країни час. Після закінчення війни вчителі повертаються до мирної праці.
Тамара Захарівна Бондаренко пройшла всю війну, навчала молодших школярів читати і писати.
Ольга Аронівна Чураєвська прищеплювала учням любов до Батьківщини, до рідної землі, вчила історії.
Наталія Микитівна Грусєвич перетворювала свої уроки на казкову мандрівку, яка так подобалась малюкам. Вчителькою початкових класів працювала Лідія Прокопівна Шевчук.
Уроки російської мови Ганни Климівни Григор’євої і досі пам’ятають її колишні учні.
Лідія Прокофіївна Гут запам’яталась доброю, життєрадісною, щирою людиною. Діти любили її уроки словесності.
Цікаво проводила досліди і лабораторні роботи вчителька хімії Ганна Іванівна Гуслякова.
Захопливо розповідала історію Анастасія Яківна Древа.
Навчала любити кожну рослинку й травинку Анна Якимівна Дорофєєва, вчителька біології.
Костюк Володимир Олексійович – директор школи, пропрацював лише декілька місяців у 1955 році.
З 1955 по 1960 роки очолював школу Микола Трохимович Килівник. Людина доброї, щирої вдачі, яка дбала про розвиток школи, про поліпшення матеріальної бази – меблі 50-60-х років і досі слугують теперішнім учням.
Михайло Миколайович Делюсто – вчитель креслення, а з 1960 по 1963 рік – директор школи. Людина чуйна, добра і тактовна. Він був мудрим керівником, його поважали учні і вчителі.
Менше року у 1963 році перебував на посаді директора Іван Юхимович Герасимов. Про нього залишилися в пам’яті вихованців і вчителів теплі спогади.
З іменем Олександра Федотовича Деця пов’язана ціла епоха в історії школи! 1963-1992 роки – це значний проміжок часу, роки директорування Олександра Федотовича. Завдяки його професійним, організаторським здібностям було багато зроблено для нашої школи: перекрито дах, збудовано спортзал, школа славилась своїми вчителями, вихованцями, вона часто приймала гостей, навіть, закордонні делегації. Відповідальним, вимогливим і справедливим пам’ятають Олександра Федотовича його колеги.
1974 рік. Під керівництвом вчителя фізики, а згодом завуча школи Вадима Івановича Козелла розпочав роботу шкільний широкоекранний кінотеатр «Юність». Гуртківці разом з наставником малювали афіші, продавали квитки, обладнали актову залу. Учні вчилися демонструвати фільми. 17 років діяв перший в Україні кінотеатр, створений на базі школи. Його діяльність було відзначено грамотами і дипломами Міністерства освіти УРСР, Держкіно УРСР, відділу освіти області.
70-ті роки були плідними для нашої школи. Вадим Іванович Козелл розробив варіант технічного центру на базі трьохпрограмного шкільного радіовузла РУШ-1, який в процесі роботи давав змогу одночасно транслювати передачі по трьох програмах, а також автономно користуватися передачами республіканського телебачення. Учні разом з учителем сконструювали передавальний вузол. Технічний центр став незамінним помічником. Довгий час допомагав учителям і школярам користуватись обладнанням техцентру інженер Яків Петрович Балецький. Робота Вадима Івановича, який впровадив у життя школи технічний центр, не залишилась поза увагою. У 1982 році його було запрошено в Москву на засідання Колегії Міністерства освіти СРСР з питання використання технічних засобів навчання. На цьому засіданні відзначили досвід роботи вчителя-новатора, Вадиму Івановичу було присвоєно звання «Заслужений вчитель України».
Довгий час працювала в школі Марія Іванівна Заєць, вчителька біології. Вона перетворила школу на квітучий сад. Цілу зиму квітували на коридорах школи хризантеми, на підвіконнях зеленіли розкішні вазони. Марія Іванівна зробила теплицю, в якій вирощували розсаду квітів, овочів.
Доброю, щирою, товариською була вчителька початкових класів Олена Кирилівна Зімніна. Її любили не лише учні, а й колеги. Валентина Санівна Коренвайн прищеплювала любов учням до російської мови та літератури.
В ідеальному стані були кабінети школи, коли працювала лаборантом Марія Терентіївна Корнєєва. Це сумлінна, відповідальна людина, гарний працівник. Більше 20 років працювала бібліотекарем школи Євгенія Володимирівна Килівник, працювала з дітьми, готувала цікаві лекції.
Петро Іванович Лєснов після війни повернувся у школу, викладав фізкультуру, був військовим керівником. Педагог з великим і щирим серцем.
І.О. Лук’янчук О.С. Мідлер М.С. Фітерман
20 років пропрацював у школі Іван Омелянович Лук’янчук. Довгий час був завучем.
Галина Іванівна Костик обладнала чудовий кабінет біології, який і досі згадують колишні випускники. Галина Іванівна на ділянках школи разом з учнями вирощувала овочі, фрукти. Учителька за сумлінну роботу та виховання підростаючого покоління нагороджена медаллю Макаренка.
Усім відомий сучасний кабінет фізики, обладнала його Ольга Семенівна Мідлер. Разом з учнями виготовляла наочність, купувала прилади для лабораторних і практичних занять.
Доля педагога Тіни Євдокимівни Скавронської починалась з піонервожатої. Маючи здібності організовувати учнівський колектив, вона завжди була в центрі усіх подій, що відбувалися в школі. Знала багато піонерських пісень, була учасником конкурсів разом зі своїми вихованцями. Згодом стала вчителькою початкових класів, доброю, щирою, життєрадісною.
Не можна забути уроків Люції Іванівни Білостечної, Віри Данилівни Цюпи, Ніни Трохимівни Тимусяк, Марії Санівни Фітерман, бо ці вчителі знаходили шлях до дитячих сердець, навчали добра і справедливості.
Л.І. Білостечна В.Д. Цюпа В.М. Негуляєв
Петро Іванович Корчевський, вчитель трудового навчання допомагав у будівництві майстерні школи, його золотими руками обладнано технічний центр, класи. А його наступником і продовжувачем добрих справ став Володимир Миколайович Негуляєв.
Більше 50 років пропрацював у нашій школі Еммануїл Аркадійович Сокальський, вчитель музики. Це ентузіаст, віддана своїй справі людина: організував хор, який налічував 150 чоловік, підбирав цікавий репертуар для концертів. Любов до музики, до прекрасного передавав своїм вихованцям Василь Олександрович Якимишин, який і донині творчо працює, пише чудові пісні про рідний край і своїх земляків.
Більше сотні випускників 50-60-х років отримали дипломи бухгалтерів, вихователів дошкільних установ, продавців, будівельників завдяки профільному навчанню, яке було запроваджено в школі. Особливою популярністю у школярів користувалась автомобільна справа, теорію якої викладав Микола Михайлович Негуляєв. Його учні були багаторазовими переможцями всесоюзних вікторин знавців правил дорожнього руху.
Уроки фізкультури. Їх завжди люблять діти, а особливо, коли вчитель – людина, яка понад усе любить свою справу, віддає душу вихованцям. Саме таким є Іван Володимирович Харченко. Під його керівництвом і безпосередній участі побудовано спортзал. Протягом 50 років команди дівчат з гандболу виборювали призові місця в районі, області. Все майно, яке є в спортзалі школи, придбано за час роботи Івана Володимировича. Він і сьогодні бере участь у спортивному житті школи.
Разом з Іваном Володимировичем виборювали спортивну славу для школи Василь Амбросійович Кольцов і Микола Маркович Ярмоленко.
І.В. Харченко Н.П. Христич А.І. Клімчук
Багато років назад з Донеччини приїхала в Брацлавську першу навчати дітей французької мови молода вчителька Ніна Петрівна Христич. Наше селище стало для неї рідним на все життя. З теплотою в серці учні досі згадують засідання клубу інтернаціональної дружби, який організувала Ніна Петрівна. Довгий час пропрацювала вчителем французької мови Антоніна Іванівна Клімчук.
Талановитий, енергійний, скромний, інтелігентний і життєрадісний – це Василь Іванович Муржак, вчитель, художник. Панно і мозаїка, що прикрашають коридори нашої школи, вражають неповторністю й майстерністю виконання. Душу і талант вклав Василь Іванович в оформлення кабінету образотворчого мистецтва, який славиться на всю область.
Перші кроки в школі... Кожен з нас пам’ятає свою першу вчительку. Фросина Дем’янівна Гулько, Рома Олександрівна Калінська, Станіслава Василівна Балинська, Марія Іванівна Жлобницька, Зоя Кирилівна Сугак назавжди залишаться в дитячих серцях.
Цариці усіх наук – математиці і справі виховання дітей присвятили своє життя Любов Петрівна Шерахович, Марія Яківна Ельман, Ельвіра Григорівна Гутіна, Любов Арламівна Ярова.
Е.Г. Гутіна Л.А. Ярова Л.П. Шерахович
Оригінальністю викладення матеріалу відзначались уроки фізики, що проводив Василь Никифорович Омельчук. Присвятив учитель нашій школі 43 роки.
Любов до мови, до прекрасного художнього слова прищеплювали вихованцям вчителі-словесники. З вдячністю хочеться згадати їхні імена: Ольга Іванівна Оренчак, Ганна Іванівна Сомик, Ольга Григорівна Кагальняк, Марія Лук’янівна Кожухівська, Віра Федорівна Сергієнко, Ніна Іванівна Ведибіда, Ірина Порфенівна Делюсто.
В.Н. Омельчук В.Ф. Сергієнко Г.І. Сомик
Галина Матвіївна Харченко вже піввіку працює в школі на посаді секретаря. Велику кількість інформації, подану у цій збірці, надала саме Галина Матвіївна.
Після Олександра Федотовича Деця директорами були Литвинець Володимир Якович (1990-1996), Вертипорох Василь Володимирович (1997-2005), які доклали багато зусиль естетичному оформленню школи та примножували успіхи нашого закладу. Василь Володимирович започаткував видавництво багатотиражної шкільної газети «Слава Брацлава».
В.Я. Литвинець В.В. Вертипорох М.В. Стефаник
Справжньою радісною подією 2005 року було запалення блакитного вогнику природного газу. В наших класах стало ще тепліше, ще затишніше. Це відбулось за час директорування Миколи Васильовича Стефаника (2005-2007), який започаткував ще й туризм серед учнів.
Кінець першого десятка двохтисячних років приносить нові зміни. Вперше в історії школи директор – жінка, випускниця нашої школи – Оксана Олегівна Жураківська.
Нинішню історію творять 39 учителів та 14 техпрацівників. Це 9 вчителів-методистів, 3 старших вчителі, 23 вчителя вищої категорії. Мудрим наставником та порадником для всього педагогічного колективу є Гладчук Надія Василівна, завуч з навчальної роботи.
Нині історію школи творять досвідчені і віддані своїй нелегкій справі вчителі:
1. Балацький О.Г. – вчитель фізичного виховання
2. Благодарська О.П. – вчитель інформатики
3. Безмощук Л.В. – вчитель фізкультури
4. Васильченко О.Л. – вчитель хімії
5. Вертипорох В.В. – вчитель української мови та літератури
6. Ветрова Н.П. – вчитель початкових класів
7. Гладчук Н.В. – вчитель математики
8. Демидова В.І. – вчитель географії
9. Дунаєвська І.М. – вчитель української мови та літератури
10. Єригіна І.В. – вчитель історії
11. Жураківська О.О. – вчитель іноземної мови
12. Крижанівська Ж.А. – вчитель початкових класів
13. Кулак Т.І. – вчитель ОБЖ
14. Литвинець Т.В. – вчитель початкових класів
15. Масленко Л.І. – вчитель математики
16. Малаховська С.В. – вчитель фізкультури
17. Наконечний С.П. – вчитель трудового навчання
18. Наконечна Ю.М. – вчитель зарубіжної літератури
19. Орловська О.І. – вчитель початкових класів
20. Паламарчук Н.В. – вчитель математики
21. Паланюк Ю.П. – вчитель зарубіжної літератури
22. Патлатюк Г.В. – вчитель музики
23. Проскуріна Н.В. – вчитель української мови
24. Пристайчук Н.М. – вчитель іноземної мови
25. Поваляєва Т.Р. – вчитель іноземної мови
26. Погоріла Л.М. – вчитель початкових класів
27. Присяжнюк С.В. – вчитель початкових класів
28. Римар І.Г. – вчитель початкових класів
29. Стефаник Л.Л. – вчитель біології
30. Слюсар І.В. – вчитель української мови та літератури
31. Стефаненко С.І. – психолог
32. Станішевська Н.М. – вчитель української мови
33. Степанюк В.О. – вчитель фізичного виховання
34. Гриб Л.А. – вихователь
35. Тарасова З.С. – вчитель зарубіжної літератури
36. Харченко І.В. – вчитель фізкультури
37. Хромова Л.Є. – бібліотекар
38. Яковенко Л.О. – вчитель української мови та літератури
39. Фернега В.О. – вчитель фізики
40. Гонтарук В.П. – завгосп
41. Зарічнюк Н.М. – техпрацівник
42. Козерук О.М. – техпрацівник
43. Іваськевич Л.М. – техпрацівник
44. Васюта В.Л. – сторож
45. Крижанівська О.В. – секретар
46. Ляш В.Т. – медсестра
47. Островська Л.В. – техпрацівник
48. Тарасов Д.К. – техпрацівник
49. Фурман О.В. – техпрацівник
50. Харченко Г.М. – секретар
51. Чорнобильська О.М. – техпрацівник
52. Якимишин Ю.В. – інженер техцентру
За досягнення сьогодення вже будуть говорити інші і по-своєму оцінювати. Але то вже буде інша історія, інша сторінка розповіді про життя школи.